ГОТОВКА

Поискать

Листи Липинського до Крип’якевича

Жизненное История Эпистолярия

Листи Липинського до Крип’якевича

Поделиться

30.VI.1922
Reichenaŭ N. Ö.

Високоповажаний Пане Докторе!

Сердечно дякую Вам за ласкаве висланя «Записок [Наукового Товариства ім.
Т.Шевченка]» і відбиток Ваших, а також за Ваші заходи в справі «Kwart[alnik]
Historyc[zny]» і книжок з бібліотеки, що до яких буду зноситись тепер безпосередно з бібліотекарем п. Кревецьким. Статті до «Записок [Наукового Товариства ім. Т. Шевченка]», повторяю — постараюсь дати при першій можливости. Але, мабудь, при стані мого здоровля, силі публіцистичної праці і моїм «безкнижков’єм», коли можна так висловитись, теперішнім положенню — раніше зими це мені не вдасться. Щиро вітаю Вас і остаю з правдивою пошаною

В. Липинський

Р. S. до п. Кревецького я вислав ширшого листа. Може, при нагоді будете ласкаві спитати його, чи одержав.

19.VIII.1925
Reichenaŭ N. Ö.

Дорогий Пане Докторе!

Сердечно дякую Вам за ласкаву прислану книжку і за Вашого листа. Праця […] багато більша, ніж я собі уявляв, і тому спішу доповнити свій довг, долучаючи до цього 5 шіл[лінгів], і прохаючи Вас уклінно вибачення за те, що, по несвідомости, не вислав Вам всієї належности зразу. Якщо, може, ціна книжки більша, ніж зазначено на окладинці, то будьте ласкаві повідомить мене про це карткою, щоб я міг повернути Вам з подякою належність.

З Вашими поглядами на справу видаваня «Політики» вповні погоджуюсь і в цім дусі буду говорити з Д[окто]р[ом] Бачинським, як він заїде до мене. Поки що прийму і я Вашу форму співробітництва, але зі свого боку буду докладати всіх старань, щоб «Політика» стала орґаном суцільним по змісту, чого без Вашого фактичного редакторства не [в]дасться, на мою думку, зробити. Маю надію, Дорогий Пане Докторе, що зустріну в Вас піддержку цих старань, а поки що приймемо цю форму яку Ви пропонуєте, при редакторстві Проф[есора] Томашівського.

Большевицька орієнтація Борщака скінчиться, м[а]б[уть], для нього досить сумно, поки що ці люде мають, розуміється, успіх. — Від Жука і я вже давно звісток не маю і не бачив його, бо вже з незапам’ятних часів не був у Відні. Він, здається, хоче вертати додому і вже має, як я чув, на це дозвіл, але ще вагається — і зовсім слушно, на мою думку.

Літо і тут неможливе цього року і це власне поряд з перепрацьованєм — одна з головних причин погіршення моєї хронічної недуги легких.

Ще раз сердечно дякую Вам, дорогий Пане Докторе, за Ваш клопіт і прошу прийняти мій щирий привіт для Вас і для Високоповажаної Дружини Вашої, з високою для Вас пошаною

В. Липинський

20.1.1927
Neu-Finkenkrüg b. Berlin
Waldstr. 59

Високоповажаний Пане Професоре!

Користаючи з Вашого ласкавого дозволу, відповідаю з деяким запізненням, спричиненим тим, що від часу переїзду до Берліну весь час нездужаю.

Перш за все дякую Вам за святочні та новорічні поздоровлення і Вам взаємно від всього серця бажаю; щоб цей рік новий приніс Вам все найкраще.

Ваш цінний своїм синтезом реферат про Державу Б. Хмельницького з подякою уклінною відсилаю. Цінний він, повторяю, своїм синтезом: в коротких словах тут схоплена суть державницької політики Хмельницького. В одному тільки з Вами не погоджуюсь, що Хмельницький був «затверезий іреальний», щоб «думати про корону». Мені здається, що, власне, про неї він найбільше думав (дідичне Гетьманство — це-ж і єсть корона!) і в цім його заслуга. А що не конче до корони треба мати «природжені права», це він бачив на сусідній Молдавії, і вихований ві був в шляхецьких поняттях вільної елекції та рівности кожного шляхтича монархам. Але це, розуміється, не псує вартости цілої Вашої праці.

За прислані книжки сердечно Вам дякую! Передав я їх, згідно Вашому бажанню, одну до бібліотеки Пана Гетьмана, одну до Інституту на руки Проф[есора] Дорошенка, а одну лишив у себе. Щиро бажаю Вам, щоб Бог Вам поміг звести всі ці розвідки в одну цілість. Великий це буде вклад в українську історіографію.

Переходжу до політичних справ. Перш за все мушу Вам зазначити, що через недугу, яка все збільшується і не дає мені поділити сили на кілька праць, я чимраз більш од практичної політики одхожу і, мабуть, скоро відійду зовсім. Її веде наша Центр[альна] Управа, на чолі якої стоїть п. Сергій Шемет. Отже мій погляд єсть «неофіціяльним», якщо можна так сказати, а поглядом приватної людини.

Сердечно дякую Вам, що схотіли ласкаво поділитись зі мною своїми думками. Знайте, що для мене особливо Ви завжди були «нашим», і чи належите Ви формально до орґанізації, чи ні — для мене це ролі не грає, бо я Вас знаю. З погляду же орґанізаційного було-б, розуміється, краще, щоб люде певні і авторитетні Вашого типу належали до орґанізації, бо це був би єдиний спосіб не допускати анархії під прапорами Гетьманства, про яку згадуєте. Але повторяю — це не може вплинути на моє, і всіх нас, відношення до Вас. Знаєм, що Ви зробите, що можете для ідеї нашої і не належачи формально до орґанізації. Зокрема і я і всі ми тішимося сердечно, що будете мати нагляд над «Поступом». Це дуже важна справа!

Вказуючи на дефект нашої праці, маєте слушність. Але скажіть, як можна, не маючи в руках жодної виконавчої сили, запобігти зловживанням іменем Гетьмана. Напр[иклад], хто дав право Д[окто]ру Вол[одимиру] Бачинському виступити в нашім імени так — як він виступає? Він же навіть не вважав потрібним порозумітися з нами! Порадьте, будьте ласкаві, що робити в таких випадках? Перед двома роками при побаченні він згоджується зі мною, що перш за все треба порозумітися з місцевими поляками проти Варшави, а потім їде до Варшави робити якусь «угоду». А це-ж не перший-ліпший політичний гохштайлер — досить поважна і порядна людина! От якби була на місці в Галичині наша орґанізація з такими людьми, як Ви, на чолі, вона могла б до таких анархічних виступів не допустити, але що можем зробити з-за кордону ми? Мені дуже хотілося-б знати Вашу думку і пораду. Сердечно Вам за них буду вдячний. Всім Вашим аргументам за невступлювання до орґанізації признаю слушність — крім одного — «наживи». Перш за все, ніхто на цілій Соборній Україні не зможе в цьому підозрювати Вас, а вдруге, фінансове становище нашого руху, на превеликий жаль, таке, що про «наживу» говорити не доводиться взагалі і не думаю, що цей мотив міг кого-небудь привести тепер в наші ряди.

Питаєте про «Політику». Мій погляд на неї знайдете в мому листі до Проф[есора] Томашівського. Копію цього листа до цього долучаю і проситиму Вас при нагоді її мені колись відослати. Погляд мій і досі не змінився. Думаю, що одинокою хибою «Політики» було те, що вона боялась виставити ясну і виразну державну ідею, а через те опинилась без позитивного програму. В наших же часах хаосу — ідея це все. Ми, на жаль, ще не анґлійці, методами яких редагувалась «Політика». України ще нема — її треба тільки ще створити. Творити без ідеї, без пляну не можна. Для політики, в розумінню наційй державних, ми нація недержавна, проєкт на націю, не можем [це] собі ще, на жаль, позволити. Згадану в листі до проф[есора] То[машівськ]ого виписку з мого листа до одного з галицьких політиків, знайдете у нього, якщо це питання Вас буде цікавити.

Прошу пам’ятати, що кожний лист Ваш буде для мене не тільки приємністю і радостю, яку нам — еміґрантам1 дає контакт з Краєм, але й цінною порадою і вказівкою, за які я і всі ми будем Вам завжди вдячні.

Сердечно здоровлю Вас і остаю з глибоким поважанням

В. Липинський

Р. S. Прошу, не титулуйте мене професором, бо мені цей титул як членові
Наук[ового] Інст[итуту] не належиться.

Джерело

В’ячеслав Липинський та його доба: Книга четверта. Наукове видання. — Упорядники: Т. Осташко, Ю. Терещенко. — Київ: Темпора, 2015. -— С. 519—523

Tags:

Оставить отзыв

Your email address will not be published. Required fields are marked *