ГОТОВКА

Поискать

Будинок, зв’язаний з іменем Шевченка

Жизненное Источники Краеведение

Будинок, зв’язаний з іменем Шевченка

Поделиться

Після свого арешту 1859 року на Канівщині Шевченко на короткий час відвідав Київ.

Оселившись на Приварні, Шевченко прожив там близько трьох тижнів. У споминах одного з перших Шевченкових біографів М. К. Чалого можна знайти багато барвистих описів різних епізодів з тодішнього життя поетового в Києві. Докладно й яскраво описує Чалий і свою зустріч того року з поетом, а разом із тим інші знайомства, серед яких було й знайомство з родиною Юскевичів-Красковських, обидва, і Чалий, і Юскевич-Красковський були вчителями 2-ої гімназії, де лекції з малювання давав великий Шевченків приятель, земляк і знайомий ще з Петербургу і 3 років перебування поета в Академії Мистецтв — художник Іван Максимович Сошенко. Через нього Шевченко познайомився з Чалим і Красковськими. Нові знайомі залишили в Шевченка по собі велике враження.

З Чалим він розпочав листуватися, а про Юскевичів-Красковських писав у листах до Сошеика. «Останній вечір, або краще сказати ніч, згадував потім Чалий, — Шевченко Пробув у Києві в старого педагога Івана Даниловича Красковського, дружина якого Лизавета Іванівна зачарувала поета співами українських пісень. Потім, на світанку, забравши на Приварці свою мізерію, він рушив за Дніпро в Конотопський повіт».

Цей будинок, в якому поет перебув останню ніч своїх останніх відвідин Києва, стоїть і до цього часу на розі Михайлівського завулка й Ірининської вулиці.

Будинок мас свою інтересну історію, яка збільшує дорогоцінність цієї пам’ятки далекої минувшини.

46802

Шевченко знав де зупинитися у Києві

Збудовано його 1846 року Іван Данилович Красковський будував його для своєї родини, але не мав одразу стільки грошей, щоб закінчити його.

Саме в цей час, коли будувалось дім, у Києві складалося політичне таємне товариство, так зване Кирило-методіївське братство. І хоч братство це й не мало стосунків до дому Красковського, а Красковський не належав до складу братства, проте самий дім зовсім несподівано почав мати зв’язки з окремими видатними представниками братства: Кулішем, Василем Білозерським та Опанасом Маркевичем. В Куліша під час трусу 1847 року знайдено клаптик паперу, на якому записано Кулішеві борги. Серед тих грошей, що Куліш узяв у Опанаса Марковича на свої літературні підприємства, позначено також і 1000 карбованців, що їх узяв був Куліш для Юскевича-Красковського на збудування дому. «Що Красковські, чи йде їх дім угору?» питав Куліш з Петербургу в своїх київських приятелів. А Опанасові Марковичу Куліш писав: «Я очень рад, что Вы столь торжественно обещаете дать им [Красковським] все, что я ни потребую. Если моя дружба дает мне право от Вас чего-ни-будь требовать, то Вм меня истиино обяжете, дав им еще рублей 600 сер(ебром). Они изъявили 6ьло сомнение, что меня очень огорчило, и я в письме к ним приложил на Ваше имя записку о доставлений им 600 р. сер. Теперь Вы сделайте иначе. Если Вася [Білозерськии] жив, то немедленно пошлите его к ним. Пусть спросит, желают ли они вдруг получить всю зту сумму или сперва только часть оной, и какую часть они пожелают получить от Вас, так и доставьте через Васю». Беручи таку велику участь у турботах щодо здобування грошей, щоб закінчити будівлю. Куліш на правах близького приятеля господарів дивився на цей будинок, як на своє постійне місце перебування під час переїздів через Київ або тимчасових відвідувань Києва. Виїхавши з Петербургу через Київ у закордонну подорож, Куліш з Москви пише Плетньову листа й позначає свою адресу а Києві так: «Близь Софайского собори, за развалинами церкви св. Ирины в доме учителя 2-ой гимназии Ивана Даниловича Красковского».

Дім Івана Даниловича мав особливу привабливість в особі його дружини Лизавети Іванівни, що добре співала українських пісень. Сюди сходилися товариші Красковського на педагогічній дорозі, письменники і художники, тут утворювався культурний осередок тодішнього українського життя!

Коли по смерті Івана Даниловича будинок цей перейшов до одного з синів його Павла Івановича Красковського, теж педагога та гласного міської Думи, до будинка прибудували приміщеним в три вікна, так що будинок зайняв увесь фронт по Михайлівському завулку. Але основна частина будинку, в якому жив Куліш і був Шевченко та якого побудовано за певною допомогою трьох кирило-методіївців, основна частина лишилася в тому самому вигляді, як вона була в 40-их руках. Інтересно, що при домі збереглася й кухня в дворі й привітні — теж старі сучасники Шевченка й Кирило-методіївського братства. Садок, який був при домі й який кінчався горою, забудовано тепер новим будинком заходами старшого сина Івана Даниловича — Віктора. Гору зрито і звезено в яр, що тепер зміцнений кам’яними Будинками і сходами для з’єднання горішньої і нижньої частин Михайлівського завулка.

В кінці XIX віку Міська Управа, бажаючи зробити чималі перепланування цієї місцевости, призначила будинок на знесення, але завдяки тому, що власник його був членом Думи, йому пощастило оборонити що пам’ятку минулого. Навколо будинку зрізано поверхню вулиці і будиночок опинився тепер на підмурку, але він стоїть так же міцно, як і стояв раніше, і навіть великі гарматні ядра, що влучили в нього дах під час громадянської війни, не завдали йому великої шкоди.

Цікаву пам’ятку старого Києва, зв’язану з голосними іменами українських діячів 40-их — 60-их років, варто було б означити тепер меморіальною дошкою.

 

Джерело: Міяковський ВолодимирНедруковане й забуте. Громадські рухи дев`ятнадцятого сторіччя. Новітня українська література / Українська вільна академія наук у Сполучених Штатах Америки. – Т. 1. – Нью-Йорк, 1984

Читайте також: Будинок, зв’язаний з іменем Шевченка

Tags:

Оставить отзыв

Your email address will not be published. Required fields are marked *